Світ Жінки ‒ грайливий, мінливий, чуттєвий, неосяжний і незбагненний… Щоразу він спалахує чаруючим сяйвом дивовижної квітки, що, долаючи всі перешкоди, проростає, тягнеться до сонечка, дарує людям красу, ніжність, співаючи гімни Творцю! Вже не один сміливець намагався пізнати глибину жіночих радощів і смутків. А, дарма! Адже навіть у власних віршах, піснях, журливих і веселих, Вона – Жінка, щоразу інша…!
Миколаївський міський палац культури «Корабельний» завжди був для мешканців району справжньою затишною гаванню, де миколаївці залюбки проводили дозвілля цілими родинами. Так було у щасливі довоєнні роки… 5 липня 2022-го року ворожою ракетою майже вщент була знищена будівля закладу. І хоч стіни потрощено, та не знищена його душа, яка продовжує жити почуттями великої творчої родини нескорених і талановитих людей, більшість з яких ‒ милі жіночки, які, попри жахи війни, продовжують співати, танцювати, писати вірші, утримуючи свій «мистецький фронт».
Ще за пів року до початку війни на базі народного аматорського колективу вокального ансамблю «Океаночка» почало працювати любительське об’єднання «Поетична Муза», яке очолила талановита аматорка Наталя Простякова. Жінка ‒ сама до глибини душі закохана у красу поетичного слова ‒ вирішила створити для колежанок із колективу простір, де можна було проявити свої здібності і таланти з віршування. А оскільки бажаючих виявилося чимало, проєкт швидко набув популярності. Творчість обдарованих жінок зацікавила багатьох прихильників віршованого слова настільки, що за доволі короткий час відбулися навіть два творчі вечори за участю аматорок об’єднання.
Наталя Простякова
Все почалося років 10 тому з написання привітальних рядків для рідних і друзів. Потім виникло бажання передати свої почуття більш розлого, у ліричній формі, розповісти віршованою мовою про те, що найбільше бентежить душу. Так починався творчий шлях Наталі Простякової, душа якої завжди бриніла в унісон красі та гармонії буття.
Нині пані Наталя ‒ авторка вже шести віршованих збірок, переможниця численних конкурсів різного рівня, де яскраво вирізнявся її поетичний талант. Книга «Загублена весна» була народжена вже під час війни і вийшла в світ на День Незалежності України. На її сторінках уклалося понад сто віршів про наше воєнне сьогодення. Всю війну пані Наталя знаходиться у своєму рідному Миколаєві. Вдень жінка активно допомагає людям у якості волонтерки, а ввечері викладає весь біль своєї душі у віршованих рядках. І впевнена, що «поезія ‒ це наче спасіння, це рятівне коло життя…»:
2022-й…Відлітай вже в минуле, не рви мені душу.
Досить втрат і розрухи, іди далі, геть.
Квітне болем на серці червона та ружа,
Бо у кожній хвилині я чую про смерть.
Забирай із собою все зло з мого краю,
Чорну темряву з неба та кров із землі.
Те, що нищить, вбиває і Бога не знає,
Те, що вийшло із пекла, те, що з імли…
Ти в останніх днях грудня лиши всіх живими,
Годі коїти горе, що морем пливе.
Його води солоні сльозами гіркими,
Воно стогне, волає та криком реве.
Хоч і в пам’яті ти зостанешся навічно
І не стерти нічим у киплячих думках.
Я благаю спочинку їм в новому січні,
Та не бачити страху у рідних очах.
Двадцять другий, іди собі з Богом…
Моя сповідь відверта лине у слід.
З чистим снігом хай зійде печаль та тривога,
Я не хочу війни, я не хочу вже бід.
29.12.2022
Алла Бійчук
«За професією я ‒ вчителька та диригентка академічного хору, 30 років життя присвятила школі, дітям», ‒ так розповідає про себе Алла Григорівна Бійчук, творчість якої є окрасою любительського об’єднання «Поетична Муза». Жінка говорить, що не уявляє свого життя без людей, без активної самореалізації, без краси мелодійного українського слова. Так було і під час роботи на посаді завідувачки Виноградівського сільського клубу Горохівської територіальної громади, що на Баштанщині. Щасливим періодом в своєму житті Алла Григорівна вважає 2018-й рік, коли доля її звела із «Океаночкою». Бажання співати було настільки великим, що вона, приїжджаючи рейсовим автобусом, не пропускала жодної репетиції. Вірші пані Алла почала писати в червні 2020-го року, а трохи згодом ще й стала учасницею любительського об’єднання авторів-аматорів. Нині Алла Бійчук ‒ переможниця багатьох літературних онлайн та офлайн фестивалів і конкурсів (від міжнародного до місцевого рівнів), співавторка більше тридцяти колективних збірок. Але найбільшим досягненням поетки є дві авторські книги: «Веселі вірші для дітей» та «Поезія моєї душі». У творчому доробку ще дві ненадруковані дитячі збірки «Подарую я світ дитяті» і «Я люблю свою країну-Україну!». Також чекають на друк дві збірки поезій для дорослих: «Я відпускаю в світ свої думки» та «Весна не знала, що прийде війна…». До останньої увійшло близько 60-ти віршів, написаних у період війни.
Сьогодні Алла Бійчук, втікаючи від окупації зі Снігурівщини, де останнім часом проживала з родиною, знайшла прихисток у Хмельницькому. Тут жінка пише рядки, сповнені надії і непохитної віри у світле майбутнє рідної землі:
Ми – Є! І нашій пісні – Жити!
Її не знищить ворог, як і нас!
Бо вміємо боротися й любити
Та віримо, що прийде кращий час!
Ми – Є! І нас – не подолати,
Не знищити нікому силу й міць,
Що нам дала Вкраїна-рідна мати
І віру не убити силоміць!
Ми – Є! Нам – з попелу піднятись,
З руїн зростати гордо на віки!
Нам «стверджуватись» знову й «утверждатись»
На многа літ, щасливії роки!
Ми – Є, Були і – Будем жити
У дітях, у онуках, у піснях!
У Правді, з Богом – це не можна вбити,
Бо праведний обрали з вами шлях!
Ми – Є! У нас – не відібрати
Святу любов і волю не зломить:
Їх дарувала нам з колиски мати
І нарекла пророчою ту мить.
Ми – Є! І зросимо сльозами
Священну пам’ять втрачених синів…
Хай в небо синьо-жовтими птахами
Летять із материнських вічних снів…
08.02.2023
Надія Риженкова
«Ця жінка ‒ душа нашого колективу, наша незмінна ведуча та натхненниця», ‒ так розповідають аматорки про Надію Риженкову, милу й привітну жінку. Саме вона є авторкою поетичних слоганів до пісень «Океаночки», віршованих текстів до святкових виступів і конкурсних програм. 2019-го року на обласному огляді «Материнська пісня» вірш пані Надії став оригінальним і проникливим зачином до подальшої вокальної композиції, а виступ колективу здобув почесне І місце.
Під час війни пані Надія не покинула місто й продовжує працювати на МКП «Миколаївводоканал». Попри те, що домівка жінки постраждала під час бомбардування, Надія впевнена, що щирою материнською молитвою ми збережемо наш спільний дім від будь-якого лиха:
Минулої ночі знов той сон наснився…
Сниться, що у мене синок народився!
Лежить у колисці ластів’я маленьке,
Тягне рученята до рідної неньки…
Виростила мати, викохала сина ‒
Став стрункий та гожий ‒ ти ж, моя дитино!
А коли лелеки в вирій відлітали,
В дорогу далеку сина проводжала:
-Мужнім будь, мій сину! Здолай супостата
Та вертай скоріше до рідної хати!…
Щиро вітаємо усіх жінок славного МІСТА-ГЕРОЯ МИКОЛАЄВА з Міжнародним жіночим днем! Бажаємо нескінченного оптимізму і віри! Силою вашої щиросердної молитви, вогненного слова та таланту збережеться наш спільний ДІМ, та проросте доріжка у щасливе майбутнє України! Зі святом, шановні! Весни всім дружної і Перемоги!
