Зимові свята поступово прощаються з нами, залишаючи по собі багато приємних спогадів, а головне ‒ сподівань на краще майбутнє. З вірою і нескінченним оптимізмом ми зустрічаємо кожний наступний день, що наближає до такої бажаної Перемоги. Між тим час воєнного лихоліття неймовірно прикрашають творчі натури, серця яких зігрівають ближніх красою рукотворного мистецтва.

Любов Запісочна народилася в Миколаєві у 1969-му році. Із дитинства батьки усіляко підтримували захоплення доньки творчістю, а дівчинка із задоволенням пізнавала багатогранний світ мистецтва у різноманітних гуртках і художній школі. У 1991-му році пані Любов закінчила Миколаївський державний педагогічний інститут імені В. Бєлінського, факультет підготовки вчителів початкових класів. Працюючи у загальноосвітній школі №5, молода фахівчиня одночасно вела гурток «Дизайн», основою якого було витинання. Перше знайомство Любові з цим видом мистецтва відбулося ще у дитинстві, під час відвідин виставкових вернісажів у музеях Миколаєва. Тоді мереживне полотно робіт настільки вразило творчу натуру, що дівчина самотужки почала опановувати техніку вирізування.

З 2006-го року і понині пані Любов працює лектором у Миколаївському обласному художньому музеї імені В. Верещагіна, проводить для відвідувачів не тільки лекції та тематичні екскурсії, а й захоплюючі майстер-класи з різноманітних видів мистецтва: витинання, розпису, ліногравюри.  Також жінка натхненно займається науково-дослідницькою роботою, бере активну участь у всеукраїнських акціях, обласних виставках і проєктах, міських ярмарках народної творчості. Її витинанкові панно можна побачити навіть в оформленні інтер’єрів. За багаторічну творчу діяльність майстриня неодноразово нагороджена подяками та грамотами різного рівня.

«Окремою сторінкою творчого життя Любові Запісочної є закоханість у таврійський розпис. У пам’яті майстрині залишається яскрава зустріч 2008-го року з миколаївською журналісткою Євгенією Бондаренко, яка вперше відкрила світ дивовижного символу Півдня України. Навчитися техніці повною мірою мисткиня змогла лише через 2 роки, познайомившись з майстринею Любов’ю Паранюк. Любов Запісочна настільки захопилася процесом, що почала застосовувати його в авторських витинанках. Наприкінці 2021-го року дослідження майстрині з розвитку таврійського (причорноморського) розпису було надруковано у збірці наукових матеріалів XII Миколаївської обласної краєзнавчої конференції», ‒ розповіла голова Культурно-мистецької асоціації «Арт-спокуса», заслужена працівниця культури України Валентина Кривцова.

Під час війни пані Любов залишилася з родиною у Миколаєві. Навіть під обстрілами жінка продовжувала займатися творчістю, яскравою окрасою якої стала саме «таврійка». Нині пошуки нових ідей допомагають майстрині пережити ці страшні часи, а навчання та саморозвиток дають свої творчі результати. Щодня Любов Запісочна мріє про якнайшвидше закінчення війни, а також про власну майстерню на березі річки, де у мирному майбутньому можна буде відроджувати та розвивати традиційні види народної творчості.

Нехай здійсняться усі найпотаємніші бажання талановитої людини! Миру, благополуччя й щасливого життя на довгі роки! Разом ‒ до Перемоги!