Видатний український живописець Андрій Данилович Антонюк народився 15 жовтня 1943 року в Богополі (нині місто Первомайськ) Миколаївської області. Дитинство провів на мальовничих берегах р. Синюхи. Навчався в Первомайській школі № 17. 

В 1962 році закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова. В 1965-1971 роках працював в Одеському Художньому фонді.

З 1970 року став членом Національної спілки художників України.

В 1971 року переїхав на постійне місце проживання до Миколаєва. 

Андрій Антонюк брав участь у багатьох збірних експозиціях та мав свої персональні виставки. З 1966 року його роботи експонувалися на всесоюзних (Київ, Львів, Одеса, Новосибірськ), а з 1986 р. – на міжнародних виставках (Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Польща, Іспанія, Канада, США, країни Латинської Америки, Ізраїль, Японія, Китай). Він був учасником квартирних дисидентських виставок у академіка А. Сахарова, експозицій на Манежній площі у Москві. Набув визнання після серії виставок у Львові, Києві, Новосибірську, Варшаві, Пряшеві, Торонто.

Улюблені фарби художника – темпера та акварель. Його творчості були притаманні переважно народні мотиви, художнє осмислення історичного минулого українського  народу, його моральні пошуки. Фольклорний метод фіксації національного коду українців на полотнах майстра став його візитівкою. Твори автора не вписувалися у вузькі рамки офіційного соцреалізму. Сучасні мистецтвознавці назвали стиль Андрія Антонюка символіко-реалістичним українським міфологізмом.

“Мій живопис стає продовженням материнської молитви за живих і мертвих, за злих і добрих, за весь світ наш… Я Бога запитаю: «Для чого я на цій землі? І дай мені відповідь картиною, щоб я людям це розповів». І більше нічого”- так говорив про свою творчість Андрій Данилович.

Саме Андрій Антонюк заклав початок існуванню південноукраїнської школи образотворчого мистецтва, а його роботи сьогодні зберігаються у фондах музеїв Києва, Калінінграда, Москви, Львова, Миколаєва, Одеси, Хмельницька, а також знаходяться в приватних колекціях Англії, Німеччини, Іспанії, Словаччини, США, Чехії,  країн СНД.

В 1989 році А.Антонюку було присвоєно звання «Заслужений художник УРСР», а в 2007 році – звання «Народний художник України».

В 1994 році за серію картин: «Митрополит Іларіон», «Феофан Прокопович», «Поклоніння землі та водам», «Богопільська Мадонна», «Розмова з Всесвітом» він отримав Державну премію України ім. Тараса Шевченка.

Антонюк Андрій Данилович мав безліч престижних нагород, звань та премій, серед яких: звання почесного громадянина м. Первомайська, премія правозахисника ім. Василя Стуса (1993), срібна (2000) та золота (2002) медалі Національної Академії  мистецтв  України, почесне звання «Городянин року» (1996, 1998) та «Людина року» (2006) в рамках Миколаївської загальноміської програми «Людина року», лауреат премії «Золотий Тризуб» (1986), диплом  «Золота фортуна»  (2001).

З 1971 року до останнього дня свого життя (16 квітня 2013 року) Андрій Данилович Антонюк жив і творив у Будинку художника за адресою: проспект Центральний, 96. З виставкової зали Будинку художника миколаївці проводжали його у вічність.

Похований Андрій Данилович у Миколаєві на міському кладовищі по вул. Автомобільна, 1. Його ім’ям названі вулиця і сквер біля Будинку художника, де жив А. Антонюк, і де 16 квітня 2018 року на вшанування пам’яті про нього було урочисто відкрито меморіальну дошку.

Рішення про увічнення пам’яті видатного українського живописця, лауреата Національної премії України ім. Тараса Шевченка, народного художника України Антонюка Андрія Даниловича було прийняте виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 24 листопада 2017 року (№991).

Меморіальна дошка виготовлена на замовлення управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради.

В оформленні пропам’ятної таблиці, авторами та виконавцями якої є заслужений художник України Володимир Бахтов та дизайнер Віктор Покосенко, використані мотиви творів Андрія Антонюка.

Підготовчі роботи з монтажу меморіальної дошки взяв на себе Капацина Василь Миколайович, один із засновників Фонду Андрія Антонюка.