Складно повірити, але одне з найгарніших і відомих будівель Миколаєва, що стало його символом і візитною карткою, спочатку було електропідстанцією для обслуговування перших миколаївських трамваїв.
На початку ХХ століття від використання кінної залізниці для перевезення городян вирішили поступово відмовлятися. Почалося впровадження міського електричного трамваю, в ході якого, в 1914 році, на Базарній площі — на розі вулиць Соборної та Херсонській (сьогодні проспект Центральний) — була зведена трансформаторна підстанція. На жаль, історія не зберегла ім’я автора цієї будівлі, але результат його роботи до сих пір вражає.
З ростом енергоспоживання виникла необхідність збільшення потужності підстанції, тому в 1933 році позаду неї побудували більш просторе приміщення для агрегатів. Потреба в першій підстанції відпала. З неї вивезли обладнання і до 1973 року будівля пустувала.
У 1970-му занедбаний будинок вирішили знести для розширення проспекту Леніна і будівництва підземного переходу. Але стараннями колишнього архітектора міста Ольги Попової, колишню підстанцію вдалося зберегти і незабаром, після реконструкції, вона перетворилася в затишне казкове кафе «Садко». Кафе було зовсім крихітним, всього 30 посадочних місць, але миколаївцям воно припало до душі.
Проіснувало кафе «Садко» до 1989 року. На зміну йому відкрився бар «Ассоль», але його життя було недовгим. Після розпаду СРСР будівля знову пустувала і поступово занепадала. Кажуть, в якийсь період 90-х в ньому розміщувалося казино.
На початку XXI століття власником пам’ятки стала Миколаївська філія банку «Аваль», яке, після ремонту будівлі, розмістила в ній відділення банку.
