22 травня – пам’ятна дата для кожного українця. Саме в цей травневий день у 1861 році відбулося перепоховання видатного українського поета, художника, громадського діяча та справжнього символа нації − Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим, згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі –
«…Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий... »
Завдяки клопотанням М.М.Лазаревського у квітні 1861 року було отримано дозвіл на перепоховання Великого Кобзаря. А 22 травня 1861 року Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу м.Канева Черкаської області. Могила мала вигляд кургану, згодом на ній поставили дубовий хрест. У 1939 році на могилі встановлено сучасний бронзовий пам’ятник. Автори проекту – скульптор Матвій Манізер та архітектор Євген Левінсон, могила Шевченка має статус пам’ятки історії та монументального мистецтва.
У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка». З багатьох оглядових точок заповідника відкривається панорама Дніпра. Дивлячись на всі ці краєвиди, стає зрозуміло, чому ця місцевість так припала до душі Тарасу Григоровичу.
Кожен рік у день перепоховання до могили поета з різних куточків світу приїжджають українці, щоб засвідчити пам’ять про Батька України, пам’ять про Великого Кобзаря.
